Перейти до вмісту
Atmiq

Чи можуть вдихувані наночастинки досягати крові та уражених артерій?

Експеримент із золотими наночастинками досліджував можливий шлях від вдихання до судинної тканини, не вимірюючи ризик інфарктів від звичайного зовнішнього повітря.

Використання золота як простежуваної моделі

Міллер та його колеги поєднали контрольований вплив на людей, експерименти на тваринах і дослідження судинної тканини. Чотирнадцять здорових чоловіків-добровольців вдихали золоті наночастинки протягом двох годин. Золото слугувало виявлюваним маркером; експеримент не відтворював повну суміш частинок і газів, що є на міській вулиці.

Докази руху за межі легень

Після вдихання золото виявили у крові та сечі, і воно залишалося виявлюваним у зразках подальшого спостереження через місяці. Експерименти показали, що менші наночастинки проходили легше. Додаткова робота виявила частинки в місцях судинного захворювання, підтримуючи можливий шлях, яким вдихуваний матеріал може досягати вразливої тканини.

Механізм не є клінічним наслідком

Вибірки людей були малими, а золоті наночастинки є модельним матеріалом. Виявлення не встановлює, що всі атмосферні частинки поводяться однаково, залишаються на той самий час або спричиняють інфаркт. Результати на тваринах і в тканинах не можна просто перетворити на відсоток особистого ризику.

Що це додає до доказової бази

Ця робота ставить під сумнів уявлення, що вдихувані частинки обов’язково залишаються лише в легенях. Використовуйте її для пояснення можливого біологічного шляху разом із популяційними дослідженнями фактичних наслідків для здоров’я. Вона не може дати таймер безпечного впливу чи специфічний для забруднювача поріг AQI.

Джерела

Освітня інформація; із питаннями щодо власного здоров’я звертайтеся до лікаря.

Читайте далі

Прогноз на 48 години є в Atmiq Premium у застосунку. Отримати Premium →